Полечу у мріях
Я у піднебесся
Позбиваю дощик
Із м’яких перин.
Ніжна ностальгія
Тихо в сад проллється
Під ногами змокне
Осені бурштин.
Хвиля-феєрія
Заколише мідно
Уночі безсоння
Срібних намистин.
Огорну, зігрію
Твоє серце, рідний!
І морських дістану,
Й зоряних перлин.
І прилине пісня,
І засвітить сяйво, -
Обігріє дійсність
Неземних хвилин.
Пристрасна стихія
Забринить струною,
На світанку зійде
Сонячний цитрин.
Осінь-чарівниця,
Мов любов остання...
Закружляє нами
Доля – серпантин.
Жовтий Чорнобривцю,
На вікні геранню
Не судилось бути
Інеєм з гардин
Цих дерев осінніх,
Цих садів біблійних,-
Млію у полоні
Гострих павутин
Нині! Ну а завтра
Полечу у мріях
Я у піднебесся
Зачарую танцем
Сніжних балерин...
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288790
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2011
автор: Яфинка