Ні, не дивись так - то лишилось тільки тіло,
Нехай красиве й людям пестить очі -
Воно холодне, бо душа закам'яніла,
Вона палати більше вже не хоче!
Вона втомилась потерпать від злого болю,
Від краху мрій, на котрі сподівалась.
Забравши радість, забажав собі покою,
За мури непотрібності сховалась.
А врятувать її - багато треба мужності,
Бо навіть серця жар і теплії долоні,
Торкнувшись каменю самотньої байдужості,
В важкім нестерпнім холоді потонуть.
Наталія Козак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288983
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2011
автор: Ниагара