Сучасне місто, колись тут Поле теренове, тепер є бар «Вікторія» (й не варто в Африку на озеро таке летіти), а може Ніка, чи так, чи сяк, то перемога. Тут греки здобувають в барельєфі перемогу, диван, як чорна шкіра отих, що при Вікторії живуть – до біса їх в Тернополі вже розвелось. Чомусь земля Оріїв гостинною постала не тільки й іншій мові, вже й іншій шкірі та богу іншої землі. Чому ж Наталя, Оленка і Марія, чи то Наташа, Лєна, Маша схотіли чорну плоть у себе увести? Пропав Ярило наш і Леля зникла десь. Зате є Магомет і води Нігеру, сплямили вкраїнську плоть і мову й погляд мій. Чи я ж то є Вікторія, Ніка-перемога?
27.10. 17.29.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289159
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Ярослав Дорожний