Потік дороги за тьмяним вікном,
І поїзд, що так повільно рейки тре,
Осінній ліс ще стелиться листком,
А скоро – мільярд сніжинок упаде.
На південь-шлях все дальше поїзд мчить,
І сонце, мов продовжує зникати,
На захід, за горизонт у даль біжить,
Великий Ра пішов відпочивати.
Вищий дух звелів Землі отак літати.
Упали листя, що мали впасти,
І сутінки вже землю огорнули –
Частину, яку зуміли вкрасти,
Чиїсь думки глибоко в сон пірнули.
Під зорями, в глибоку далечінь,
І не сягне їх жоден телескоп,
У прагненнях чистоти та змін,
І милю подолають в один лиш крок.
У мріях зорів потонули сни,
Русалки щиро у річці їх прийняли.
Поглянь, у сні себе побачиш ти,
В душі твоїй вже іскри запалали.
2010 р. 25. 10. 19.30. поїзд: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289161
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Ярослав Дорожний