Чорне полум*я рікою розтеклося,
По твоїй ніжній,бронзовій спині,
Чорний вогонь-твоє волосся,
Знов відкриває вічність у мені!
Приходиш до мене зоряною ніччю,
Гіркою печаллю,солодка вина,
Ти-загадкова завжди таємнича,
Втрачають значення імена!
Вони пусті,безглузді й беззвучні,
І наврядчи щось скажуть про нас,
Наші ролі уже без нас озвучать
І нас забуде безжальний час!
Чорне полум*я розлилося океаном,
По твоїй ніжній,бронзовій спині,
Ти гоїш собою мої давні рани,
Стаєш,душею,сонцем у мені!
І я знаю,я напевне,точно знаю,
Тим,хто не повірить що я колись жив!
Я скажу: "Я мав ключі від раю,
І в її очах я Всесвіт свій відкрив! "
Дивовижні родимки на бронзовій спині,
Волосся всеохопний чорний океан...
Вона завжди,вона вічно житиме в мені...
Дівчинка,що зцілює мене від ран!
27.10.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289180
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.10.2011
автор: Той,що воює з вітряками