А ніч така ж темна, як завжди! Та зорі бринять сльозами.
У грудях болить від правди. До неба торкнутись руками!
Так прагнула …. І - схаменулась. Розправити крила не можу.
Горіти хотіла – запнулась. А тліти у небі не гоже.
А ніч – ясна, як ніколи! Та зорі сумують в небі.
Душа переповнена болем, та їй, мабуть, того і треба.
Так прагнула в небо злетіти! Розправити крила не може.
Боялась між зір зітліти. А тліти у небі не гоже.
А ніч – така дивовижна! І зорі палають в небі!
Душа догорає у Вічність. Вона там горить за тебе!
Так прагнула неба торкнутись. В його глибині горіти!
Наважилась – і спалахнула! Любов’ю не можна тліти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289315
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2011
автор: Діана Сушко