Вона марила небом, думала сонця промінням
Мрії схожі були на ті білі пухнасті хмаринки
Уночі був друг місяць, а днями гуляла із тінню
Хто ж вона? звідки очі що сиплять іскринки?
Вона дихала вітром, і плакала тільки росою
Заплітала зірки в своє світле й в,юнке волосся
Неймовірно складна та здавалась такою простою
Хто ж вона? і чому у думках моїх й досі?
Вона близько настільки, що справді хотілось торкнутись
Обійняти, зігріти, хоч то і обпалить душу
Заховати і вкрасти, у серце своє замкнути
Хто ж вона? І чому ж так мріяти змушує
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289400
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2011
автор: MC_Yorick