Ранкове сонце лоскотало луки
Під прохолодні вересневі звуки,
Під незвичайний ручайовий спів,
Що у траві в’юнився й лопотів.
Десь вітер легко колихнув тополю,
Що, ніби жінка, поклонялась полю,
Усе він бачив й розумів без слів
Той стогін втомлених за рік полів.
Байдужість лісу, мов із смутку звита,
Губилась в барвах бабиного літа.
І, зачепивши зелень мовчазну,
Проміння сонця пряло жовтизну.
Переливалось сріблом павутиння
Й неслось до сонця в тихе височіння,
Де розрізали, мов стальним мечем,
Птахи повітря вирійним ключем.
Осіннє небо, ніби чарувало,
У переливах сонця вигравало
Під вересневий дивовижний спів,
Якому щиро юний світ радів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289449
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.10.2011
автор: В. Гроз