Зоря палала на світанку,
Її зігнала злая тьма,
А ми стояли аж до ранку,
Ніхто не знав, що я твоя...
А ми прощалися з тобою
Навіки, мабуть, назавжди,
Так мало тішились любов’ю,
Тепер лишились тільки сни...
Ми відпустили пташку щастя,
Нехай шукає інший дім,
Ти знав: я мріяла так часто
Про долю разом – ти не зберіг...
Дбайливо так тобі співала
І пригортала до грудей,
Та злая доля тебе вкрала
Очима заздрісних людей.
Ти обіцяв: ”завжди так буде –
І ніжно в губи цілував –
Ми будем разом, моя люба”
- На що ж тоді ти натякав?
Чи знав, що час життя погубить?
Любові нашої буття?
Чи думав, що мене розлюбиш?
Та знай – НЕ ВІРИЛА В ЦЕ Я!
21 лютого 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=28945
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2007
автор: Katька