Шукати мету між загублених мрій
І не бачити сонця на небі,
Коли ти в полоні нікчемних надій
Здається, що більше й не треба
І тіло заплутане мороком ночі
На зірку очі здіймає
Про щастя просять очі дівочі
Життя ж все своє вимагає
Душа лиш у спорі з присяжними неба
Свою правоту захищає
А чи варто збирати правдоньки зерна?
Один лише Бог про те знає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=28952
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2007
автор: Katька