Я забіжу на поверх рідний мій
І обнімусь із татком на порозі
І стане правдою букет із мрій
Що огортав з Італії в дорозі
Я в літаку тихо сиджу
І дивлюсь з висоти на Батьківщину
Нарешті я побачила тебе!
Нарешті,моя рідна Україна!
В аеропорту очима ми
шукаємо знайомі лиця
Це ніби сон,це ніби мрія...
Невже мені це все не сниться?
Нарешті я побачу рідних всіх
І обніму свою родину!
Так рада я нарешті зрозуміти
Що це не сон,це дійсно Україна!
Усім, хто живе далеко від своєї рідної країни,сім'ї...Одним словом далеко від рідного дому...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289576
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.10.2011
автор: Bellatrix