Зривається лист і пада,
немов на гіллі й не ріс.
У шерхоті листопаду
куняє старезний ліс.
Осіння його дрімота
важка, як вода в ріці.
В кущах бадьоряться потай
притишені горобці.
А небо - ось-ось розкисне,
проллється нудним дощем,
і серце моє притисне
якийсь невимовний щем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289681
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.10.2011
автор: Вячеслав Романовський