Містечко мойого дитинства,
Частіш тебе в спогадах бачу
Без цього набутого свинства,
В жахливій корості неначе.
Промчала тобою вихором
Пихата, захланна брАтія,
Змела все сапою тихою,
Під гаслами демократії.
Їх слід у твоїй історії —
Лиш бруд недешевих мештів*
І згадка про них, на горе їм,
Вітрами розвіється врешті!
…Охайним тебе я згадую ,
Неначе до свят готуєшся.
Від лип густа тінь тут падає
На чисту бруківку вулиці.
Фортеця, віками зрошена,
Всі погляди вабить магічно,
Згадує орди непрошені,
Які пролетіли у вічність...
У місто своє залюблена
З усюд би сюди приїхала.
Я наче пір'їнка згублена,
Що вирвала з крильця віхола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289766
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2011
автор: Патара