Я довго жду, але тебе немає.
Вже сутінки загусли до пітьми
Застигли вулиці, думки старих трамваїв
Летять у спогади, де ми були дітьми.
Холодне ліжко, і нема того,
Хто б міг тебе собою замінити.
І вітер в вікна лупить батогом
Дерева у поклін схиляють віти.
Без тебе каторга на цілу ніч.
Якими ти ідеш шляхами...
З тобою бути віч-на-віч
Твоїх обіймів прагну до нестями
Твоєї суті змірять глибину,
Пірнати, падати у небо
І босими ногами тупати по дну.
Де дна нема, бо тут його не треба.
Я у чеканні вже дійшла до краю,
Спустися, залиши свій трон.
Прийди і забери мене, благаю.
Такий жаданий і солодкий
сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289801
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2011
автор: Ірина Шинкарук