Заглушати печаль...
Під деревами грітися в лісі.
До кори притулятись в час смутку холодних дощів.
Ну а потім виходить
До вижухлих трав на узліссі
І казати собі, що вдалось цю печаль заглушить.
Повернутись додому.
Узяти білесенький аркуш.
І на нім витинати
Відтінки, слова, голоси.
Виливати незустрічей втому -
Страшну, наче зашморг, -
Бо носити печаль у собі цю немає вже сил.
Торувать но́вий шлях.
І відшукувать но́ві стежини.
Не дивитись у бік тих доріг, що до Тебе ведуть.
Гамувати печаль.
І питати себе: "Це єдина?
Це єдина важка, але вірна і правильна путь?"
Прямувать до людей.
У роботі, у друзях, подіях
Помічать но́вий сенс, іншу якість, змістовний причал.
Але як мені жить і не бачить Тебе?
Без надії?
Не мовчи...
Розкажи:
Де і як утопити печаль?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2011
автор: Ольга Медуниця