Покинутий човен ридає,
Забившись під кущ верби,
Напевне ,іще поглядає
У даль, за безлісі горби.
Кого він,кого виглядає?
Вслухається в тупіт коней.
Із весел помалу спадає
Сльоза,що не тільки в людей.
"Чому це я плакати мушу?"
У човника стогін з грудей.
Бо маєш ти,човнику, душу,
Що дехто не має з людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290131
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 01.11.2011
автор: Just another