В той дивний день видалось нічим загоїти порожнину
Але раптом все стало на свої місця
Тільки-но донеслися тріснуті звуки
Як хтось ущент розбив якесь скло
Може випадково,може й ні
На порожній вулиці розлетілися уламки
Тому,що ось-ось збиравя слідом град
Нікого з людей поблизу не було
Впевнена,він пораниться о ці гострі частинки
Хоча,байдуже.Так просто розбити душі вікно
І вставити нове скло.Кожного разу воно креслить
Нібито кінцеву лінію життя всередині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290156
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2011
автор: Safo