Полину в позапростір, позачас,
Лишуся поміж завтра і сьогодні,
Забуду все на світі водночас
Та й вирвуся з гнітючої безодні.
Це буде саме зараз, не колись,
Бо квітнуть вже троянди малинові!
Метелик спалахнув, ось подивись!
Співають сосни вічний гімн любові!
Палкі цілунки літнього дощу –
Мов пестощі небес, мов спомин раю.
І я журбу вчорашню відпущу,
І я вогнем кохання запалаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290175
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2011
автор: Копачівна