Думки, неначе концентричні кола,
Розходяться й зникають вдалині.
Хапає шмат життя дещиця квола,
Що відчаєм вселився у мені.
Триває незавершена корида
Моїх вагань, що стали надиби.
Я - просто жінка, я - не Артеміда.
Та все ж ти і таку мене люби.
Зведи ураз на п"єдестал кохання,
Вдягни корону світла, хоч на мить...
Тоді збагнеш, а може і востаннє -
Тобі мене не можна не любить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290281
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2011
автор: Тамара Шкіндер