Шумів, як вітер, нарікав на долю,
Кидав слова образливі мені.
А я летіла птахою на волю,
Очима бачила, давно чужі.
Переживала, мучилась, страждала,
Вмовляла серце, ще повір хоч раз.
Мабуть тому, що в глибині кохала
І вірила кохання спасе нас.
Та все дарма, летіли дні за днями
І віддалялись наші береги.
Кохання більше не співало з нами,
Холодним вітрем став для мене ти.
Втомилася, немає в мене сили
І суперечок більш не хочу я.
Перетворились почуття в вітрила,
Понесли небеса твоє ім'я.
Умиюся не слізьми, а росою,
Радіти буду, на землі живу.
Милуюся чарівною красою,
Впаду від щастя в шовкову траву.
А серце, серце знову заспіває,
Мелодія полине від душі.
І на обличчі усмішка засяє,
Від радості писатиму вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290313
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)