щож і знову ті самі граблі
знову ніж дістаю зі спини
помираю здається від спраги,
хоча досхочу навколо води
знову там у душі щось палає
той вогонь не погасне й на мить
із солодко - думки до чаю
щось всередині тихо болить
знову осінь за літом невпинно
наступає,і змінює час
як же хочу я хоч хвилину
забутись й забути про Вас
і пропасти в обіймах печалі
пригорнутись до вітру думок
А чи Ви колись помічали
що без Вас пропадає любов
знову сіль додаю до отрути
рану знов розрізаю у кров
де ж поділися совісті муки
знову все повертається, знов
а на місце ніяк і не стане
то наркотик у хворій душі
уталити безжалісну спрагу
щоб зникли палкі міражі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2011
автор: Дівчина_з_Іншого _життя