Ми можемо співіснувати
у різних містах, областях, країнах,
на чужих материках
і навіть планетах.
Я не чекаю тебе до сніданку,
обіду чи вечері.
Не боюсь, що загубиш ключі
від моїх дверей.
Не вбачаю тебе в тролейбусах.
Не шукаю приводу, щоб зателефонувати.
Не розмінюю дійсність на "було" і "стало".
Вмію без тебе дихати, сміятися, плакати,
ходити в магазин, виносити сміття,
заварювати каву і співати в душі.
Мої реалії не гірші від твоїх перспектив.
Мій внутрішній простір може
включати і виключати тебе одночасно.
У нас нема спільного знаменника.
І навіть те, що "МИ" є
іноді породжує сумніви.
Тут присутнє щось особливе.
Якась інша (недосліджена) субстанція.
Недоторкана гама звуків і дотиків,
дотиків і звуків...
Окрилена спонтанним натхненним поривом.
І розуміння того, що Ти покликаний
не просто бути кимось.
Твої першооснови - лініями
останніх осінніх барв.
Тут щось більше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290465
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: ІлюзіЯ