Пекучий біль і гіркі сльози,
Більш не зігріє те тепло,
Що гріло в лютії морози
Обом так затишно було.
Ти дарував для мене щастя,
Всю ніжність наших почуттів.
Зустрітись більше нам не вдасться,
Залишиться лиш шум вітрів.
І понесуть розлуку хмари,
Далеко вгору до небес.
І будуть плакати стожари,
Не подарують більш чудес.
Так буде сумно в тихий вечір,
Заплаче місяць і сльозу,
Струшу з обличчя, щоб за плечі,
Я не догнала знов грозу.
Твоє тепло враз розчинилось,
Десь загубилось в берегах.
А може просто перегрілось
І потерпіло власний крах.
Ну що ж, бажаю ще зігрітись,
Хоч не своїм, чужим теплом.
І в світі цьому не губитись,
Залишитись у нім добром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)