Фенікси

І  мрію  поки  я  живу
І  живучи  я  мрію
Радію  з  того  що  стою
І  стоячи  радію
Лелію  поки  бережу
І  втративши  заплачу
Свою  свободу  стережу
Хоч  деколи  незряче
Упаду  хоч  би  не  підняв
Мене  бездушний  воїн
І  долю  юну  порівняв
Своїм  нещасним  кроєм
Допоки  мрію  я  живу
І  живучи  я  мрію
Хоч  проти  течії  пливу
Та  маю  я  надію
Що  встане  гордий  буйний  дух
Задасть  повсюди  жару
І  ми  покинемо  той  плуг
І  випустимо  пару

Не  я  один  довкола  всі
Із  мрією  вмирають
Бентежні  щирі  та  живі
Мов  фенікси  згорають

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290539
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: Poeta a terra deserta