Цей дивний сон, крізь Ніч, о пів на третю – там пара уст цілує вершини пагорбів твоїх (що тривіально звуться груди). А ти лиш бачиш видіння пристрастей вогню. Навіщо ж інше в очей зіниці? Та пара уст, то треба відчувати, їх дотик поміж вологу скарбів-пелюстків. Вони розкрились і аромат жадання так вабить плоть і розуму думки. Не пастка це й не згуба, то дар Природи божественних начал. І в сон ніхто не прийде з догматів темних суду і анафема не загрожує тобі. Лиш потонути, наверх, над воду, знову в хвилю шторму насолоди поринати від поцілунків шалених уст і тверді плоті. Й на берег виплисти у втомі й силі водночас. Й чекати новий сон, що стане правдою в бутті…
27.10. 18.16. поїзд: Тернопіль – Чортків.
скорочений варіант
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290584
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2011
автор: Ярослав Дорожний