Як я позбулася наркотичної залежності.
Раніше для мене телевізор був як наркотик.
Кожен день після роботи я приймала дозу різного телевізійного контенту, хоча бувала і сильна така ломка що я і зранку це інколи робила. Зазвичай це були легкі наркотики: серіали, різні шоу, новини.
Інколи доводилося колоти в мізки і щось посильніше, як то фільми чи Шустерлайф.
Але одного дня, в мене щось сталося з антеної, точніше антени не було, а просто замість різного різноманіття каналів, десяти здається, залишився один.
Щось зламалося в телевізорі.
Так перепробувавши всі наркотики я зупинилася на одному.
Але довго так тривати не могло і після важких місяців, коли я сиділа лише на одному каналі дещо сталося.
Ні, телевізор не зламався.
Просто всі мої гроші йшли на наркотики і я не сплачувала комунальні послуги.
Мене просто відрізали від електропостачання.
Так я стала вільною остаточно від телевізійної залежності.
Дивитися телевізор і телебачення мене не тягне.
Я спокійно спостерігаю як інші сидять перед телевізором. Хоча ні. Я хочу і інших телевізоронаркозаленжних витягти з цієї прірви.
Мій рецепт боротьби з цією недугою такий. А який ваш?
Ви ще й досі вживаєте телевізор собі в мізки?
...тоді Галина Глина йде до вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290601
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.11.2011
автор: Галина Глина