Вовк.

Ти  втечеш  кудись  туди…
На  долонях  краплі  поту.
Нахилюся  до  води…
І  побачу  в  ній  істоту.
Де  зникають  сни  пророчі?
Чорні  сльози  вкрили  шовк.
Я  заплакана  щоночі…
В  хащах  лісу  бродить  вовк.
Ти  втечеш  кудись  туди…
На  долонях  краплі  поту.
Нахилюся  до  води,  
І  побачу  в  ній  істоту.
Ікла,  відблиском  перлин,
Жахом  сповнюють  мій  сміх.
Дні  народжені  з  хвилин,  
А  істота  з  темних  втіх.
Ти  втечеш  кудись  туди…
На  долонях  краплі  поту.
Нахилюся  до  води…
І  побачу  в  ній  істоту.
Я,  народжена  для  світла,
Стала  силою  пітьми.
Я  зачахла,  нерозквітла,
Між  брехливими  людьми.
Ти  втечеш  кудись  туди…
На  долонях  краплі  поту.
Нахилюся  до  води…
І  побачу  в  ній  істоту.
Це  не  очі,  це  тремтіння
Розігрітої  смоли.
Це  потреба  розуміння,
Це  потреба  похвали…
Ти  втечеш  кудись  туди…
На  долонях  краплі  поту.
Нахилюся  до  води…
І  побачу  в  ній  істоту.
Це  все  ти…  не  передбачив…
Вовк  погриз  мою  горлянку.
Я  не  знаю  чи  пробачив…
Я  померла  вчора  зранку…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290934
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2011
автор: С. Мабуть Ні...