Неначе з головою в ополонку..
У люту зиму, зранку, босим.
Або у ванну із окропом
Всередині горить.
Як вітер у обличчя б”ється.
Разом зі снігом ..в -20
Чи шкіра об асфальт дереться.
Все схожі болі й відчуття.
Давай роби, ти добре вмієш.
Щоб всередині закипіло.
Мерщій, до крику, не жалій
Сама ж цього я захотіла.
А ти це можеш, так і робиш..
Боюсь хронічно..
Вже залежна?
Наркотик-біль!
Вже рідна біль….
Вогнем пропалене все тіло.
Пісок під шкіру ….давай ще..
Нагадую, сама хотіла..
Хоч ти й не знав тоді про це.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290977
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2011
автор: tanya_