Я відаю, що смерть прийде безславна.
Бо славна смерть – це не для наших днів.
Живемо серед слів, серед брехні, уявно,
Серед брехні здихаємо. Неначе для корів,
Для нас готові бійні і майстерні,
Щоби робить опудала й ляльок.
Рогами нашими прикрасять чиїсь двері,
І вже готові станцювать танок
На наших черепах цілі отари
наголо стрижених хохлів
під проводом попів і тіїх любих ворогів,
що потім запроторять їх здихати у кошари.
Ой, як не пощастило нам з війною!
Воюємо не ми – воюють нами.
Тому так важко миримось з собою,
Тому – хохли, а не гетьмани,
тому і смерть – неначе пляма
ганьби на чоботі у різника.
Така бридка, така слизька
ця смерть в кошарі серед бидла –
На ній брехня крива розквітла
І своїм духом душить нас.
І бидла того душа підла вже теж загнила.
Прийде час колись померти й нам з тобою.
То як не буде славною й гучною –
Хоч гарною хай буде наша смерть!
Херсон – Вінниця 2001 – 2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291041
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2011
автор: Розбишака