«… Им плевать, что ты хочешь вернуть свою душу
Им плевать… ведь они знают, как лучше»…
Марія Гузь
Заблудились частинки однієї душі
Між галявин, дібров, полонин і озер,
Стало страшно і сумно одним вдалині,
Бо ж не знають, їх власник – живий, чи помер?
Загубились частинки чиєїсь душі
Серед труб і блідих поверхів хмарочосів,
Стало лячно самим в бруднім міста котлі,
Скільки метрів тинятись, скільки ще років?
Заблукали частинки котроїсь душі
Серед людства епох, віків та імперій,
Стало втішно їм жити, мов самим по собі,
Та скажіть же мені, хто до купи їх збере?
Затягнуло частинки моєї душі
У вирій надій, сподівань та невдач,
Поверніться сюди, в буття отут, на Землі,
Поєднайтесь, віднайдіть життя силу ще раз.
2010 р. 03.11. 20.33. поїзд: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291103
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Ярослав Дорожний