між примітивних обіцянок втрачало серце волю
до мрій крилатих втікало лиш у снах
де колискові нашіптували тихо зорі
де на світанках народжувалась роса
рожеві ранки закривали чорні хмари
будили з сну вели у світ реалій
там вже не трепетно вітали
там вже серця із сірості і сталі
мовчання, під мелодією віри
сховались теплі всі моменти
і знов у сон, під струни ліри
щоб хоч би там жорстокість стерти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291280
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2011
автор: Юлія Панкова