Не був у Єгипті. Та знаю, що там,
Меди не течуть по солодким губам,
Басейни не кличуть у синю лазур,
Лиш вітру гудіння та подихи бур
Будують з піску однорідні світи
Та в небо змітають пісочні стовпи.
Верблюди засохлі безбожно хриплять,
Верблюди не вмерли, вони просто сплять.
То очі блакитні лише заніміли,
То жовті піски їх клювали та з’їли.
Не був у Єгипті. Та знаю, що там
Стоять піраміди, стоячи-стоям.
Цеглинка в цеглинці, мури на мурах,
Над ними – сонця у висячих садах.
Над ними – клітини великих Богів
Та пласти давно позабутих віків.
Оце дзеркала позіткнулися нині!
Таке вже десь бачив… у рідній країні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291310
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.11.2011
автор: Грицько Потуга