Спека.

На  деревах  листя  всихає,
У  повітрі  тихо  літає,
Восени  так  лише  буває,
І  дощу  давно  вже  не  має.

Висихає  від  спеки  річка,
У  ній  тане  вода,  як  свічка,
І  повітря  пашить,  як  пічка,
Спека  вдень,  немов,  довга  нічка.

У  степу  пожухла  травиця,
Ще  не  стигла  в  полі  пшениця
І  комахи  зникли,  та  птиця  –
Їх  не  поїть  більше  водиця.

У  долині  міраж  видніє,
І  безхмарне  небо  синіє,
А  від  спеки  думка  німіє  –
Тихо,  навіть,  вітер  не  віє.

І  земля,  як  камінь  стала,
Навіть  роса  давно  пропала,
Це  природа  нам  нагадала,
Щоб  людина  все  пам’ятала.
                                                                                                         21.  06.  2003  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=2914
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2004
автор: Persey