Невіглас, не чіпай мого волосся!

Радісний  Вітер  витанцьовує  шалене  соло:
"Осінь  !  Осінь!  Осінь!  "
Наречена  Його  поруч,  барвиста  ось,  навколо!
Кохає  його!  Правда  ж?  -  Безтями  просто  :
"Стільки  літ,  а  Ти  безголовий  й  досі!
Грубіян,  хвалько,  втомилась  зовсім!
Ану  віддай  золотисту  простінь!
Невіглас,  не  чіпай  мого  волосся!
Ну  відчепись!  Люблю  тебе,  люблю  "  -
Правда  ж,  вони  солодкі?  -
"Стій!  Дістав!  Хворий!Годі...
Сідай  ось  поряд...  Ну,  як  літо  проводив?:)  "

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291437
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2011
автор: light