Немало слів читав я про кохання,
І сам колись, з якогось дива, говорив.
Та прокидаюсь вкотре звично зрання,
Я бачу, що не буває в світі див.
Дива є в цирку, в мило-фільмі, книжці,
В людей також, що в світі іншім десь живуть.
Вони долають почуттів міць крицю,
І пізнають глибинну світу того суть.
Минув той світ в минулім ході ери,
Міленіум то був з рожевих слів.
Вони злетіли горобцем і вмерли,
Священник із дяком співати не поспів.
Чи стане горобець, як чудо Фенікс?
З вогню печалі з’явиться у світ він знов?
Знайшовся ще один тут світлий геній,
Щоб щось верзти нам про якусь любов.
01.11. 21.55. поїзд: Київ – Луцьк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291463
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 07.11.2011
автор: Ярослав Дорожний