- Що за земля?-Країна?,-Люди?
Ага, Україна, - краяни будуть?
Ні? – Україна?, Українці?,
Та ну, облиште, це ж не німці.
А що і мова українська?
А нам здається ближче їм російська.
А як живуть – це племена чи роди?
Що, сім”ями?, Це ж треба – ну й народець!.
-А що в них є? І скільки? Як працюють?
Що важко – добре. З співами й танцюють?!
Та ну?! – А що ж їдять Ах, сало!-
А ви добавку „біо” добавляли?
А сою в м”ясо, мінерали – в кури –
Одразу в них попортяться фігури.
Що? Молоко, ще й сир і масло?
А ви їм спреди, й штучную ковбаску,
А щоб усе це закріпити –
Хімічної водиченьки попити.
А ще – на пенсію пізніше,
Ціну на газ підняти трохи вище,
Нехай використовують ресурси...
Щоб в сексі не займались самоуцтвом,
Дітей не наробили ненароком –
По телику відкрийте їм уроки:
Як надягти презерватив і вправно!,
Які пігулки пити регулярно.
Ну, от! Людей зайняли, а заводи,
Земля, багатства матінки –природи?
Їм треба раду дати однозначно,
Господарі ж забули необачно.
- Ну що? Тепер Ви сплеснули в долоні?
Далебі – пізно. В МВФ-полоні!.
Коли господар дому забуває
Гостям вказати їхнє місце скраю,
Вони самі господарю такому
Розкажуть правила, як жити в його домі.
І хто тут Ляльковод, а хто лиш Лялька,
Коли вставати Сонцю на світанку...
Ну що за Доля, скинувши окови
Заручником Свободи стати знову?!!!.
05.11.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291542
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Neteka