Ти лиш поклич…

Прийду  до  тебе  крізь  негоду  –  
Нехай  і  дощ,  і  град  ревуть!
Пройду  крізь  горе  і  незгоду  –  
Нехай  повією  прозвуть.
Ти  лиш  поклич…

А  я  не  здамся.  Я  прийду.
До  тебе,  чуєш,  все  зламаю!
Коханням  стежку  прокладу.
Пройду  цей  шлях  увесь,  до  краю…
Й  в  бездонну  прірву  упаду…

Нехай  тебе  життя  картає
Не  за  гріхи,  та  й  не  за  зло.
І  не  від  того,  що  зламав  ти
Тієї  ластівки  крило,

Яка  вже  ходить,  не  літає,
Скитається  й  кінця  благає!
Нема  уже  і  каяття,
Як  і  самого  вороття  –  
Бо  не  покликав…

                                   07.03.2006.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291723
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Дар\`я Дмитрів