На мене з небес спадає
лапатий космічний пил
і я уже не встигаю
здувати його із крил.
Сувоєм липкої глини
мене він обволіка -
напевно вже не полину
назустріч нічним зіркам.
Не вирвуся ген за хмари,
не чиркну о небосхил -
падає шар за шаром
на мене космічний пил.
А ще би хоч раз - над полем,
з розгону - у сонця жар!..
Ще вийде із мене Ґолем,
але уже не Ікар...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291731
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2011
автор: Ярослав Петришин