Спивають тишу очі —
вимолюють у ніч.
Розхрестища пророчі
ловлять мрії зовсібіч.
Сузір’я снами звиті
зоріються свічисто:
Зливають наші миті
у крапельку намиста,
Нанизують на гами
міжзоряних вітрів,
Суничними думками
солодять соло солов’їв —
Весна веде по кризі
в горнило серцезмов…
Чаїння тонкоризі
народжують Любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291842
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: *SELENA*