Ти думав, буду я з тобою
завжди і увесь час...
Але усе змило водою
і не існує більше "нас".
Хоча "нас" й не існувало;
ось я, а десь там ти...
Розбилося, коли упало;
коли згоріли всі мости;
коли Амур, стрілявши,
мені у серце не попав;
коли ранок цей, проспавши,
дороги уперед не знав.
А нам назад вже не вернути,
сплило багато вже води.
Я хочу просто все забути...
А ти іди... Просто так іди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291913
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2011
автор: Віталія Абрам'юк (Івасюк)