Всюди купи мотлоху. "А де ж то мій улюблений диск? Може на цьому столі чи на іншому... Певне десь знизу. Сьогодні його не знайду". Звичайне життя без зобовязань, без питань про причину занедбаного "свинячого" буття. Невже ні в мене, ні в нього немає хоч капельки елікисру сили волі. Всім байдуже до оточення. Буде гора лахміття вони на ній спатимуть, але не приберуть. Це ж треба підніматися, щось робити руками звиклими лише до компютерної клавіатури. Боже, як це мене дратує...!!!
А що ще гірше так це те, що я відчуваю власне перетворення в таку інтернетівську крису без цікавості до подій оточуючих чи хоч найменшого бажання рухатися. Рух - це життя. Тоді я просто помираю, перетворююся на живого мертвеця.
Одна з гір в захаращеній кімнаті обвалилася. Прибрати? Чи лишитися байдужим? Суперечка в глибинах підсвідомості. Встав і кинувши гордість з обуренням на ліжко, взявся до прибирання. Жага до життя чи виховання? Все кипить! Не знаю, н-е з-н-а-ю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292078
Рубрика: Нарис
дата надходження 10.11.2011
автор: Eladar