Тобі моїм коханням вже не стати!
І я забуду все, як сон страшний…
Ми разом захотіли зруйнувати,
Те чого не вміли берегти…
І більш не буде: «Я тебе кохаю!».
І більш не буде: «Ти, пробач мені!».
Ти ж знаєш, я тебе за все прощаю.
Але ж чому, так тяжко на душі?
Серце кричить: «Кохання ще жевріє!».
А мозок каже: «Викинь з голови!».
Кого послухати, який зробити вибір?
На це питання, не змогла відповісти…
Я розгубила, розкидала фарби
Кохання нашого і вже їх не зберу…
Я розірвала і спалила файли.
Але ти знаєш і без них я проживу!..
Назад уже нічого не повернеш.
Шрам лишиться, а біль мине…
Я іншого знайду, напевне.
Ти іншу і усе пройде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292087
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2011
автор: Нелогічна а*