Причаїлася осінь тихенько,
Заховалась в багряному листі.
Гладить коси їй вітер легенько,
А калина квітчає намистом.
Прикрашає і втІшує осінь,
Не сумуй, буде бабине літо,
Павутинням мережена просинь,
Будеш ти ще теплом тим зігріта.
Ні, не буду, торкає за плечі
Вже зима, моя старша сестриця.
І морозний за вікнами вечір,
Прилетіла у гості синиця.
А мені, мабуть, час вже збиратись
У далеку, нелегку дорогу.
То ж з тобою ми будем прощатись
Коло твого сумного порогу.
Зустрічай мене іншого разу,
Знов тобі принесу я гостинці.
Ну а зараз не маю більш часу,
Ти привіт передай мій ялинці.
Прощавай, не сумуй. І не треба
Сумувати за мною щоразу.
Сніговою хмариною небо
Буде сипати сніг без відказу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292093
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.11.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)