“Се мовить Птиця-Мати до нас,
аби ми підняли мечі на захист свій і її.
Се б’є крилами о землю і порох підіймає до небес.
А се бо впала на землю і се б’є о неї, ніби страшиться за нас.”
Велесова книга
Ой, Птиця-Мати із неба впала,
Широкі крила та й поскладала.
Північний вітер гнав сиві хмари,
Що небо й сонце учарували.
Коли від вітру дерева гнулись,
Святії крила землі торкнулись.
Як Птиця-Мати крильми забила
Об землю плідну, що хліб родила!
Пісні затихли в німотній тризні
По небу яснім і по Вітчизні.
Та перша тризна – двадцяті роки,
Північний вітер бив у всі боки.
А друга тризна – та й у тридцяті –
Людьми і Богом повік прокляті.
Ще й третя тризна – у сорокові,
Щоб після січі не знать любові.
Ой, Птиця-Мати з небес злітала,
Синів і дочок ув Ірій звала.
Вітри північні зозуль нагнали,
Щоб мертві гнізда та й позаймали.
А Птиця-Мати об землю билась,
А Птиця-Мати за нас страшилась...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292222
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2011
автор: Копачівна