Скіфи

В  твоїх  очах  -  п'янке-п'янке  безлюддя.
 Кружляє  птах  -  володар  піднебесся.
 У  павутині  здогадок  і  версій  
 моє  життя  -  твоє  ж  воно,  по  суті.

 І  днина  ця  притихла  й  трішки  хвора
 ледь  народилась  з  хаосу  ночей,
 й  вона  тремтить  під  поглядом  очей,
 немов  трава  під  лезом  з  мельхіору.

 Рукам  твоїм  безжалісним,  гарячим
 повірить  легше,  ніж  в  молитву  Богу,
 вони  важкі,  вони  беруть  в  облогу,
 вони  легкі,  як  плаття  від  Версаче.

 Пухнастий  джміль  принишк  у  квітці  долі,
 його  життя  коротке  і  просте...
 ...Мої  думки  спіткнулись  не  об  те,
 трава  лоскоче  наші  груди  голі...

 І  безум  цей  -  як  вигадка,  як  міфи,
 весь  переплівсь  із  духом  ковили.
 Хай  це  банально,  та  у  ньому  ми,
 як  напівдикі  і  безумні  скіфи.

 Ось  наш  вогонь,  ось  п"яний  запах  м"яти,
 тут  наші  пружні  сплетені  тіла.
 На  цьому  місці  древні  племена
 також  сплітались  покликом  пройняті.

 Давай  втечем  у  світ  поза  людьми,
 де  Шлях  Чумацький  пада  в  літнє  лоно,
 де  час  завмер  у  червня  у  полоні,
 де  є  лиш  степ  і  небо,
 і  щасливі  ми.

 2008  




Додати  в  соціальну  мере

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2011
автор: Ольга Ярмуш