***
Розбий свою́ стіну! Та хоч би штукатурку…
Хай дрелька продрели́ть в невидиму гущі́нь
Твоєї «не на хвилі», безтактної мазу́рки,
Нерадісних думок «заба́зену» гладінь…
Хоч це́голку віддай! Впусти обри́вок світла...
Хай хлюпнеться з очей поривисте «сміюсь!»…
І затанцюють в вальсі враз довгоногі мітли,
На купку метучи́ твоїх апатій «блюз»!..
(10.11.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292408
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2011
автор: Леся Геник