Зима туманом зустрічала
Ранковий час, як біла ніч.
В ті дні я ясності бажала
І запалити сотню свіч.
Дні, наче молоко розлите
Скрізь не розвіяний туман.
В думках схотілося спочити,
Та ти знаходив мене й там.
Упав туман на землю низько,
Заплутані дороги в склі.
Ти нахиливсь до мене близько
І запевняв, - прекрасні дні!
А я хотіла, щось сказати,
Шукати в чім твоя вина.
Хотілось просто не мовчати,
Та не знаходила слова.
Мовчав і ранок дивуватий,
Чи насміхавсь, чи досипав?
А так схотілося спитатись:
Чи справді ти мене кохав?
Хоча словами серце грієш,
Любов гаряча топить лід.
Як безліч зір горить вогнями
Не зігрівають цілий світ.
Упав туман на землю низько,
Дві різні долі, тиша, сум
Затих і слухає вітрисько
Мелодію зимових струн.
У нас з тобою різні долі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2011
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА