Осінній подув оголив дерева,
Сірістю блакитне небо полонив,
Приніс у душі мрійливі марева,
І кожного у своїх мріях потопив.
Ступаючи по золотому листі,
На зустріч вийду я своєму щастю.
Воно заховане в осінньому намисті,
Яке мене чарує.. Щоранку ним я марю…
Розбитий світ моїх турбот
Я залишу прохолодній осені,
До неї я втечу від усіх клопот,
Заховаюсь у її безціннім золоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292510
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2011
автор: Богом Даний