Не звинувачую нікого,
Ні тебе,ні людей,ні Бога!
Сама себе не навиджу!
Посиджу я і походжу.
А далі що?
Дурю себе,дурю...
Та скільки ж можна отак жить?
Тужить,тужить...
Запалю рай я свій самотній...
Присниться сон мені і ти,
немов мій ангел-охоронець,
ведеш мене у мої сни.
Відкрию очі і побачу,
що поряд ти зі мною є
і зрозумію,що все вийшло.
Щаслива я й щасливий Ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2011
автор: Viki1604