Гірчить печаль, викрешуючи спомин,
Кислять цілунки ніжних твоїх вуст.
Не підсолодиш присмаку оскомин.
І лише в снах на тебе задивлюсь.
Невже солодка чаша моя згіркла?
Чи спрагло випив ти її до дна?
Та повнота, мабуть, здалася мілка?
А я ж її по вінця налила..!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2011
автор: Тетяна Луківська